він хлопець хоч куди!

n амер., розм.

1) хлопець хоч куди

2) штучка хоч куди

* * *

1) хлопець хоч куди; річ хоч куди

2) добре налагоджена машина; верстат

3) швидкісний літак або автомобіль

n амер.

1) годинник з заводною головкою

2) хлопець хоч куди

3) відмінна штука

* * *

n; сл.

1) годинник із заводною головкою

2) cл. хлопець хоч куди; відмінна, класна штука

3) палкий оратор; демагог; палкий, демагогічний виступ

1) хлопець хоч куди; річ хоч куди

2) добре налагоджена машина; верстат

3) швидкісний літак або автомобіль

парубок (-бка) (диалек. паробок), парубчина, парубець (-бця), молодець (-дця), молодик, (иногда) хлопець (-пця), парень, челядин, (гал.) леґ[д]інь (-іня), шугай. [Еней був парубок моторний і хлопець хоч куди козак (Котл.). Любили два ледіні їдну молодицю]. -рни - парубки (-ків), соб. парубоцтво, парубота, паруб'ята, хлопці, молоднеча. -рень- рубаха - чоловік-друзяка. -рень не промах - голінний хлопець, моторний (ручий) парубок. Быть, побыть -нем - парубкувати, попарубкувати, парубочити, попарубочити, хлопцювати, похлопцювати. Пробыть -нем - пропарубкувати, спарубкувати, (долго) напарубкуватися. [Я й спарубкував, а волі в батька не зазнав (Грінч.). Ще й не напарубкувався, як пішов у москалі]. Начать жизнь -рня - запарубкувати, запарубочити, замолодикувати. Жизнь -рня - парубкування, хлопцювання, молодецтво. Свойственный, принадлежащий -рню - парубочий, парубоцький, паруб'ячий, молодечий, молодецький.

* * *

1. n

1) спорт; спортивні ігри

2) pl спортивні змагання

3) полювання; рибна ловля

4) розвага; гра; забава, утіха; жарт

5) витівка; каверза

6) посміховисько; об'єкт кепкування (жартів, глузування)

7) розм. молодець

8) амер., розм. (азартний) гравець; болільник

9) розм. спортсмен

10) фат, франт, хлюст

11) біол. мутація; різновид; відхилення від нормального типу

2. v

1) розм. виставляти напоказ; хизуватися

2) пустувати; гратися

3) жартувати; кепкувати; глузувати (з — with)

4) займатися спортом (спортивними іграми, полюванням)

5) розважатися, веселитися, бавитися

6) розтринькувати, марнотратити (гроші)

7) біол. давати мутацію

* * *

1) спорт, спортивні ігри; pl спортивні змагання

2) любительське полювання, рибний лов

3) забава, розвага, гра

4) жарт, витівка; глузування, кепкування

5) посміховисько, об'єкт жартів, кепкувань

6) cл. спортсмен; людина, яка володіє моральними якостями, що властиві хорошому спортсмену

7) молодчина; відмінний хлопець; друг, приятель

8) cл. азартний гравець (у карти, на перегонах)

9) cл. чепурун, франт; гульвіса

1) виставляти напоказ; хизуватися ( чим-небудь)

2) гратися

3) ( with) жартувати, висміювати

4) займатися спортом, спортивними іграми, полюванням, т. п.

5) тринькати, витрачати; смітити (грошима; часто sport away)

1) розм. енергійна людина

2) діяльна організація

3) комаха, що дзижчить

4) тех. зумер, пищик

5) орн. колібрі

* * *

1) див. hum II + - er

2) енергійна людина; діяльна організація

3) хлопець хоч куди

4) дарівщина; що-небудь отримане задурно

5) aмep.; cл. арешт за неправдивим обвинуваченням

6) комаха, яка дзижчить; = hummingbird

7) тex. зумер

n розм.

1) перший сорт, найвищий клас (про річ тощо)

2) хлопець хоч куди

1) див. hum II + - er

2) енергійна людина; діяльна організація

3) хлопець хоч куди

4) дарівщина; що-небудь отримане задурно

5) aмep.; cл. арешт за неправдивим обвинуваченням

6) комаха, яка дзижчить; = hummingbird

7) тex. зумер

n; сл.

1) годинник із заводною головкою

2) cл. хлопець хоч куди; відмінна, класна штука

3) палкий оратор; демагог; палкий, демагогічний виступ

1) спритний, (живой, проворный) моторний, меткий, жвавий, проворний, (юркий) в'юнкий, (зап.) звинний, (умелый) зручний, ручий, вправний, (разбитной, сметливый) промітний, тямкий, дотепний, (зап.) змисний, імкливий, ум.-ласк. спритненький, моторненький и т. д. [Цей кіт дуже спритний, не впіймаєте (Звин.). З того ледачого парубка та став такий моторний козак, що ні здумати, ні сказати (Рудч.). Воно хоч і клишоноге, а метке (Кониськ.). На лихо здався він проворний (Котл.). А сам був хлопець ручий і на всі вигадки митець (Свидн.). В'юнкий хлопець (Яворн.). А промітний він: оце повернувся, купив горшків, продав та купив обіддя (Канівщ.)]. -кий танцор - зграбний (ручий, звинний) танцюрист(а), вправний танцюрист(а), (фам.) танцюра ручий. -кий делец - вправний (меткий) ділок, спритний ділок (р. -ока), митець; срвн. Ловкач. -кий плут мошенник - спритний (промітний, пронозуватий) пройдисвіт, шахрай, крутій. Он -кий малый (парень) - з його моторний хлопець (хлопчина, хлоп'яга), (насм.) з його моторяка, з його крутій хоч-куди. -кий дипломат - спритний дипломат. Вишь ты какой -кий! - ач (чи ти ба) який спритний! -кое движение - спритний (зручний) рух. [Спритним рухом видравшись із рук (Черкас.). Зручним рухом уловив собачку за спинку (Крим.)]. -кая женщина - спритниця, моторуха, (ласк.) моторушка;

2) (удобный, о вещи) зручний, вигідний, імкий, (сподручный) хваткий, похватний, (мёткий) замашний, кидкий. [Замашна коса (Чуб. III). Кидка грудка (Полт.)];

3) (меткий) влучливий, влучкий; влучний. -кий стрелок - влучливий (влучкий) стрілець. -кий удар, выстрел - влучний удар, постріл. -кий ответ - влучна відповідь.

* * *

1) (искусный, проворный) спри́тний, згра́бний, метки́й, уда́тний; зуга́рний, промітни́й; ( умелый) впра́вний; ( меткий) влу́чний; ( удачный) вда́лий

2) ( удобный) зру́чний, вигі́дний